Значення слова Жаль I
Жаль I, -лю, м. 1) Скорбь, горе, горесть. Ой настала жаль туга да по всій Україні. Такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. Ой тепер наше Запорожжя у великому жалю. Піду до річеньки, з жалю утоплюся. жа́лю завдава́ти, завда́ти, нароби́ти, начини́ти, жаль чини́ти, роби́ти. Причинять, причинить скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаваєш. Як я тебе в військо дам, собі жалю я завдам. Ой Галю, Галю, не роби жалю! Молодії да козаченьки да жалю начинили. 2) Жалость, состраданіе, сожалѣніе. І до мого горя ти жалю не маєш. Ти не маєш жалю до рідної своєї дитини. Панська ляхівська сокира без жалю облупила, обголила милі гори нашої України. жаль бере, взяв, обня́в. Охватила скорбь, жалость, сожалѣніе. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Взяв її жаль, як почула вона, що Ганна плаче. Візьме матір жаль, вона й пошле останні гроші (синові). жалю́ по кісілю́! Пустяки! не стоитъ жалѣть. Ум. жальок. Ой ішов я лісом темненьким, надибав мене жальок тяженький.
Переглядів: 200
Дивіться також: Жалкува́ння, Жалкува́ти, Жалкува́тися, Жалли́вий, Жа́лля́, Жа́лнощі, Жа́ло́, Жало́ба 1, Жа́лоба 2, Жа́лобний, Жало́бний 2, Жалосливий, Жа́лосний, Жа́лосник, Жа́лостонька, Жа́лощі, Жа́лування, Жа́лувати, Жа́луватися, Жаль I, Жаль II, Жа́лько, Жальни́й, Жа́льно, Жа́льнощі, Жальо́к, Жальце́, Жальчли́вий, Жа́ля, Жаля́чка, Жанда́р, Жанда́рка, Жанда́рський, Жар, Жара́, Жа́рений, Жаре́ня, Жа́риво, Жари́на.
Алфавітний покажчик
А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | И | І | Ї |
Й | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х |
Ц | Ч | Ш | Щ | Ь | Ю | Я |