Значення слова Табун

Табун, -на, м. 1) Табунъ. Вас. 197. Ой чий же то сивий коничок по табуні ходить? Грин. III. 589. 2) Стая, стадо. І тілько край ставка оставсь табун утят. Греб. 387. Дрохви, журавлі, хохітва підіймались табунами. Стор. Оселедці ходять табунами. Шейк. Табун горобців і табун мишей. Грин. II. 244. Ум. табунець, табунчик. Засоромивсь осміяний, горобець та й покинув ріднесенький табунець. Гліб.
 
Переглядів: 229

Алфавітний покажчик

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї
Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х
Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я

Наші партнери

  • Буковинська правозахисна група
  • Веб-дизайн та розробка сайтів в Чернівцях
  • Інструкції до мед. препаратів