Значення слова Дука́ч
Дука́ч, -ча́, м. 1) = дукарь. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Чужі пани дукачі держать людей до ночі. 2) = дукат 2. Ум. дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці.
Переглядів: 361
Дивіться також: Дужень, Дуженький, Дуженько, Дужечка, Дужий, Дужінь, Дужість, Дужка, Дужний, Дужо, Дужчати, Дужче, Дуймом подути, Дуйний, Дуйнути, Дук, Дука, Дука́рь, Дука́т, Дука́ч, Ду́ксати, Дуле́вина, Дуле́й, Ду́лечка, Дулі́вка, Ду́ло, Дульє́ти, Ду́лька, Ду́ля, Дум, Ду́ма, Ду́мання, Ду́мати, Ду́матися, Ду́мка, Ду́мний, Ду́мно, Ду́монька, Дуна́єнько.
Алфавітний покажчик
А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | И | І | Ї |
Й | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х |
Ц | Ч | Ш | Щ | Ь | Ю | Я |