Значення слова Доброчи́нець
Доброчи́нець, -нця, м. = Добродій 1. Пів світа сходи, — другого такого доброчинця не надибаєш.
Переглядів: 185
Дивіться також: Доброді́йний, Добро́дійство, Доброді́яти, Добро́кваска, Добромо́вний, Добросе́рдий, Добросе́рдо, Добросло́вне, Добростли́вий, Добро́та, Добротво́рець, Добротли́вий, Добротли́вість, Добротли́во, Добро́тний, Добро́тність, Добро́тно, Доброхі́тний, Доброхі́ть, Доброчи́нець, Доброчинити, Доброчи́нний, Доброчи́нність, Добря́га, Добря́че, Добря́чий, Добря́щий, Добува́нка, Добува́ння, Добува́ти, Добува́тися, Добуди́тися, Добудча́, Добу́ти, Добутни́й, Добу́ток, Добуття́, Дова́да, Дова́дити.
Алфавітний покажчик
А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | И | І | Ї |
Й | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х |
Ц | Ч | Ш | Щ | Ь | Ю | Я |