Значення слова Квітка
Квітка, -ки, ж. 1) Цвѣтокъ. А без долі біле личко, — як квітка на полі: пече сонце, гойда вітер, рве всякий по волі. Процвітає в саду квітка... О, траво висока! Закрий її, сховай її від людського ока. Ой вирву я з рожі квітку та й пущу на воду: пливи, пливи, з рожі квітко, та й до мого роду. 2) мн. Вѣнокъ изъ искусственныхъ цвѣтовъ, который носить дѣвушка, преимущественно просватанная. 3) Цвѣтной бантъ, пришиваемый къ шапкѣ на свадьбѣ жениху и боярам. Беруть шапки у бояр і пришивають квітки, співають так само, як і тоді, коли пришивають квітку молодому. Пійду з села, — зараз оженюся: мені, дівко, та пригниють квітку, тебе, дівко, завертять в намітку. Переносно: квітку пришити (кому́). Осмѣять кого острымъ словцомъ, мѣткимъ отвѣтомъ и пр. Се така, що кожному квітку пришиє. Эта каждаго осмѣетъ. (Уміла) квітку хоть кому пришити, хитро насміяться. Обізветься який парубок, — він зараз і пришиє квітку: дівчатам регот, парубкові бором. 4) Букетикъ изъ калины или цвѣтовъ, подносимый на крестинахъ повивальной бабкой гостямъ. 5) Особый родъ вышивки на сорочкѣ. 6) у квітки́. О матеріи: съ рисункомъ въ видѣ цвѣтовъ. Жілетка шовкова в квітки. Ум. квітонька, квіточка. По садочку йшла, квітойки рвала. Квітоньками гарненько рожа розцвіла. У хаті в її — як у віночку, хліб випечений — як сонце, сама сидить — як квіточка. Дівчинонька, як квіточка, з нею рай.
Переглядів: 266
Дивіться також: Кваша, Квашений, Квашення, Квашія, Квашка, Квизнути, Квилина, Квилити, Квилля, Квиль, Квит, Квиток, Кві, Квік, Квікало, Квікати, Квіт, Квітень, Квітина, Квітка, Квітневий, Квітний, Квітник, Квітнути, Квітнючий, Квітонька , Квіточка, Квіття, Квітувати, Квітущий, Квітчаний, Квітчання, Квітчастий, Квітчати, Квітчатися, Квітючий, Квічати, Квічення, Квок! I.
Алфавітний покажчик
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | И | І | Ї |
| Й | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х |
| Ц | Ч | Ш | Щ | Ь | Ю | Я |